Previous Entry Share Next Entry
Києве мій...
hethman
Ну ось, нарешті поступив в замріяний Київ! :) Шалений біг дій і подій ніби стих в передчутті 1 вересня - ЗНО, здачі документів, і всі вісім (чи скіки їх було там?) подорожей 20-им потягом "Київ-Луганськ" на місці "38 зверху біля параші бо інших за два дні перед датою виїзду ніколи й не буває" залишились позаду.. Невеличкий передих, і шалений оберт життя починає із тріском вклинюватись у київський його же ритм.. День, два? Пів? Скільки було того передиху? А ніби й не було.. Напівживий організм вже не реагує на "внєшніє раздражитєлі". Хоча, все й ніби добре, - кохана дівчина, омріяний Київ, бажана спеціальність політолога, Академія..
От тільки самопочуття свіженького зомбі. Ще й кров в венах не звернулась. Величизний мурашник, який давить на мозок своєю швидкістю і зримим хаосом. Навіває десь в глибині серця сіру, огидну і слизьку, наче жабу, депресію...
Незнайома стеля, купка любих речей і мільйони чужих людей...
Зайобує. Безсмисленість. Безвекторність. Асиметрія. Асиметрія. Асиметрія. . .

Опубликовано с мобильного портала m.livejournal.com

  • 1
вітаю з вступом в омріяний Заклад на омріяну спеціальність!
а от за мурашник - не позаздрю((
нічо, привикнеш, втягнешся - все буде ґуд!)

Києве мій...

дякую за підтримку, Брате.. тільки от сумніваюсь, що те наступить скоро...

зараз з"являться знайомства - і буде з ким проводити вільний час. і побачиш - все налагодиться!

Києве мій...

Та знайомств і так ніби аж більше, ніж треба. І нових купа. Не в тім справа...

  • 1
?

Log in